Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Островського - страница 2

^ Імена, події, факти







Через тисячу літ я проснуться б хотів –

Шепіт вітру спізнать, навістити тумани.

І хоч трішки дізнатись в тій далі віків,

Як мережиться доленька ваша, краяни.


^ Микола Федунець

2 січня


Співзвучність часу


До 25-річчя з дня заснування

Хмельницького обласного художнього музею


Хмельницький обласний художній музей був заснований 1986 року в умовах відсутності початкової колекції, яка стала б основою майбутнього зібрання. Його формування розпочалося за традиційною на той час структурою, обов’язкові ланки якої – розділи дорадянського та радянського образотворчого мистецтва, декоративної та народної творчості... Тому збірка містить етнографічні зразки, чималу кількість полотен радянських художників, а також близько трьох десятків полотен відомих українських митців кінця ХІХ – початку ХХ століть, серед яких – першокласні твори В.Орловського та О.Мурашка.

Проте швидко прийшло розуміння, що неможливо на порожньому місці за традиційною схемою створити цілісну, конкурентноспроможну колекцію і стати оригінальним, з власним обличчям, музей зможе, тільки збираючи сучасне українське мистецтво.

Сьогодні колекція музею налічує близько 7 тисяч одиниць зберігання. Пік її формування припадає на кінець 1980-х років, коли в українській образотворчості здіймається потужна на-ціонально-фольклорна хвиля. Вона зафіксована у музейному зібранні творами багатьох знаних митців сучасності, серед яких – лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка Андрій Антонюк, Феодосій Гуменюк, Іван-Валентин Задо-рожний, Опанас Заливаха, Іван Марчук, Валерій Франчук... В збірці широко презентовані львівська та закарпатська художні школи, група одеських “нонконформістів”, напрямок “нової нефігуративності”. Наявні також твори хмельницьких митців: Людмили Мазур (1947-2000), народних художників України Миколи й Богдана Мазурів, заслужених художників Михайла Андрійчука, Олени Скорупської та ін. Вивчення власної колекції, підготовка до видання її наукового каталогу є пріоритетним завданням наукової роботи.

Музей здійснює також широку науково-просвітницьку діяльність. Працівники музею постійно бувають в школах, інтернатах, дитячих садках, таборах відпочинку не тільки в Хмельницькому, а й в області, й кожна зустріч з аудиторією, в якій би формі вона не відбувалася (екскурсія, лекція, мистецький урок, бесіда-заняття), завжди ґрунтується на творах з фондового зібрання.

Суттєве джерело його поповнення – роботи, подаровані художниками після персональних i колективних виставок, що їх відбувається більше двадцяти на рік. В залах музею презентували свою творчість Іван Марчук, Емма Андієвська, Ака Перейма, Любомир Медвідь, Карло Звіринський, Дмитро Стецько та багато інших визнаних майстрів.

Ми прагнемо, аби в музеї можна було б поспілкуватись не лише з художніми творами, але й послухати музику, почути поетичне слово. З цією метою започатковано культурно-просвітницький проект “Мистецькі зустрічі”, що успішно працює протягом п’яти останніх років.

Колектив музею і надалі докладатиме зусиль, аби Хмельницький художній музей ставав ще більш значимим культурним центром області.

Задорожна Л.В.


Література


  1. Сучасний художній музей: проблеми і перспективи: матеріали наук.-прак. конф. до 20-річчя Хмельниц. обл. худож. музею, 16 лют. 2006 р. – Хмельницький, 2006. – 112 с.

  2. Хмельницький обласний художній музей: путівник / текст, укладання: Л. Тимофеєва; світлини: А. Іванов. – Хмель-ницький, 2009. – 2009. – 12 с.

  3. Слободянюк П. Хмельницький обласний художній музей // Слободянюк П. Культура Хмельниччини. – Хмель-ницький, 1995. – С. 251-261.

  4. Гостинна Д. Акцент – українське відродження: обл. худож. музею – 20 літ // Поділ. вісті. – 2006. – 28 лют.

  5. Чернюк Р. Обласний художній музей відсвяткував 20-річчя // Проскурів. – 2006. – 9 лют. – С. 9.

  6. Задорожна Л. Художній музей: співзвучність часу // Поділ. вісті. – 2003. – 15 квіт.



16 січня


В боях і в літературі


До 90-річчя з дня народження

Івана Яремовича Бойчака


Іван Яремович Бойчак – непересічна постать на літера-турній ниві України: журналіст, публіцист, критик, літературо-знавець.

Життєвий шлях його розпочався 16 січня 1921 року в с. Піддубці Славутського району, в селянській родині. Наприкінці 30-х років закінчив Берездівську середню школу й через деякий час поїхав на заробітки в Грузію. Влаштувався наваловідбійником на шахті в невеличкому містечку Ткварчелі.

З початком війни Іван Бойчак стає курсантом Тбіліського військового піхотного училища. Після закінчення навчання призначений командиром стрілецького відділення. Перебував на Закавказькому й 3-му Українському фронтах, як старшина першої статті командував відділенням 255-ї бригади Окремого батальйону морської піхоти Азовської та Червонопрапорної Дунайської військових флотилій. Брав участь в обороні Кавказу, Малої землі, в десантах під Новоросійськом, Керчю та у форсуванні Дністровського лиману. Пройшов і бої за визволення Югославії. Найважчим був десант у районі міста-фортеці Ілак.

За час війни Іван Бойчак отримав чотири поранення, контузію. Нагороджений орденом Червоного прапора, медалями. У 1946 році демобілізувався, після тривалого лікування повернувся додому.

Влаштувався на роботу в редакцію Берездівської районної газети “Більшовицька правда”, проте невдовзі відчув, що знань бракує. Вступив на філологічний факультет Одеського університету, який закінчив 1952 року. Далі продовжив навчання в аспірантурі Київського Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка. У 1955 році захистив звання кандидата філологічних наук.

Іван Яремович працював завідуючим відділом критики журналу “Дніпро”, згодом – старшим редактором прози. Писав статті про художні твори, що розповідали про недавню війну. Починаючи з 1954 року, з-під пера Івана Бойчака систематично виходили літературно-критичні статті, які друкувалися в журналах, на шпальтах газет. Підготував ряд нарисів про письменників-сучасників: Івана Драча, Павла Усенка, Василя Симоненка, Миколу Вінграновського. Усі його матеріали – продумані, правдиві, об’єктивно-реалістичні.

Творчий спадок нашого земляка міг бути значимішим. Та 26 листопада 1973 року перестало битися його серце. Мабуть далися взнаки старі фронтові рани.

Бойовий побратим Івана Бойчака по Дунайській флотилії Олексій Чхеїдзе, пишучи про воєнні будні, згадував його у статті, надрукованій в газеті “Комсомольская правда” від 21 грудня 1974 року, розповідав про свого найкращого бойового друга в книгах-спогадах “Записки розвідника”, “Записки дунайського розвідника”.

Творчий доробок Івана Бойчака входить до літературного спадку всієї України. Та особливо дорогий він нам, його землякам.

Міцінська Т.П.


Про І.Я. Бойчака


  1. Павловська В.П. Бойчак Іван Яремович // Енцикло-педія Сучасної України. – К., 2004. – Т. 3. – С. 204.

  2. Сваричевський А. Наслідуючи Островського // Пер-спектива. – 1996. – № 4. – С. 7.


23 січня


Його любов проста й глибока


До 90-річчя з дня народження

Володимира Самійловича Семеновського


Скромний наш земляк, поет-пісняр Володимир Самійлович Семеновський провів своє творче життя поза стінами письменницької спілки (до речі, про прийом його до Спілки клопоталися відомі поети Іван Гончаренко, Борис Палійчук, Сергій Козак). Проте після смерті його не забуто: надто тісно переплелася доля цієї людини з долею повоєнного Подільського краю.

Народився Володимир Самійлович Семеновський 23 січня 1921 року в селі Кривин Славутського району. У 1938 році, закінчивши місцеву школу, вступив на філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту. У 1942 році, будучи в евакуації, закінчив Челябінський педагогічний інститут. Отримав направлення на Сталінградський фронт. Брав участь у боях на Курській дузі, а після лікування в госпіталі – на 1-му Прибалтійському та 1-му Українських фронтах. Був двічі поранений. Нагороджений орденами і медалями.

З 1946 року працював на вчительській та журналістській роботі в редакціях Житомирської, Рівненської та Хмельницької областей, а з 1961 року – старшим редактором облліту в Хмельницькому.

З 1938 року Семеновський друкувався в обласних та республіканських газетах, журналах, альманахах та колективних збірниках.

Гість Житомирського педінституту, де тоді вчився юний Володя Семеновський, Павло Тичина помітив на літературному вечорі студента з Поділля, познайомився з ним і відтоді їхнє спілкування тривало багато років.

У 1947 році Тичина читає вірш свого вихованця з трибуни сесії Верховної Ради України. Цей виступ разом з віршем Володимира Семеновського опубліковано в дев’ятому томі повного зібрання творів П.Т. Тичини. Є й там коротенька довідка про нашого земляка.

Вірші молодого В. Семеновського прихильно зустріли Максим Рильський і Михайло Стельмах. Михайло Стельмах великою добіркою подолянина відкриває альманах з творів молодих українських письменників.

А незабаром у видавництві “Радянський письменник” побачила світ книжка “На щастя землі”. Тут було представлено п’ять поетів-фронтовиків, серед яких був і наш земляк.

А далі окремими виданнями вийшли збірки поезій Семеновського: “Найрідніше” (1953), “Де Дністер і Збруч” (1958), “Бойове хрещення” (1985), “Сяйво калини” (1989), “Солов’ї прилетіли” (1991).

Поетичний хист поета формувався під впливом подільського фольклору і, передусім, народних пісень. Тож не випадково на вірші Володимира Семеновського писали музику відомі професійні і самодіяльні композитори – Климентій Домінчен, Аркадій Філіпченко, Микола Дрімлюга, Степан Сабадаш, Володимир Атаман, Олександр Шугаєв, Микола Балема, Василь Кравчук, Олексій Бец, Борис Царьов, Ігор Краєв’янов, Михайло Люшня та інші.

Творча дружба довгі роки єднала нашого земляка зі співаком і композитором, поетом і професором Сергієм Козаком.

Семеновський дотримувався принципу, що писати просто важче, ніж філософствувати з приводу найменшої дрібниці життя. Тому й знаходять його поетичні рядки свою, ще не проспівану пісню:

Земле Подільська –

рідний наш краю!

^ Кращого в світі,

Мабуть, немає …

Яблуні білі …

Сяйво калини –

і неповторна пісня Вкраїни.

Семеновський по-особливому бачив війну:


^ Ти прости, дорогая моя,

Эту краткость задымленных строк:

Проверяют оружье друзья –

Ровно в восемь – в атаку бросок…


Цей вірш “Перед боем” був видрукуваний у фронтовій газеті “Сталинское знамя” 22 березня 1945 року. А коли газета вийшла у світ, то Семеновський вже встиг провести важкий бій і ледве залишився живим. І ось диво – на цей вірш від українських і російських дівчат рядовий Семеновський одержав понад 500 листів. Пізніше про це писав Сергій Козак, цитуючи Семеновського:


… ^ Листи … На них моя адреса,

Вірніше пошта польова …

Візьмеш до рук – і враз воскресне

Далека юність фронтова.

Усім вклоняюся я низько,

Бажаю миру і весни …

Пишіть тепер мені в Хмельницький

Як ветеранові війни.

Останній розділ книжки Семеновського “Сяйво калини” так і названий “Писали на фронт дівчата”. Це своєрідні віршовані відповіді на фронтові листи юнок. Поет оригінально побудував свій поетичний діалог із адресатками воєнної доби. У цьому і неповторність його поезій.

Та членом Спілки письменників Семеновський не став. Давалися взнаки фронтові рани, тяжка газетярська праця, задушлива атмосфера сталінщини і застою, невміння вислу-жуватися перед тими, хто вирішував долю митців.

Його безпідставно звинувачували у відсутності оригі-нальних тропів, інших літературних гріхах.

Але, напевне, ота простота і доступність його поезій, а не барвисте пишнослів’я, стає запорукою довговічності творів подолянина.

Поезії Володимира Семеновського охоче вивчають учні в навчальних закладах області, декламують юні митці під час конкурсів і шкільних вечорів. І зараз його пісні виконуються народним ансамблем пісні і танцю “Козаки Поділля”, у самодіяльних колективах.

Отож, нам пора, як у всіх цивілізованих країнах, оцінювати митців не за належністю до тих чи інших об’єднань або спілок, а за оцінкою читачів та глядачів.

Помер В.С. Семеновський у 1992 році.

Сваричевський А.В.


Твори


  1. Сяйво калини: пісні та вірші. – Хмельницький: Облпо-ліграфвидав, 1989. – 150 с.

  2. Солов’ї прилетіли: лірика. – Хмельницький, 1991. – 96 с.

  3. Де Дністер і Збруч: поезії. – Хмельницький: Облвидав, 1958. – 92 с.

  4. Стань моєю піснею: [вірш] // Сто поезій ста поетів / упоряд. М.Ф. Федунець. – Хмельницький, 1992. – С. 27. – (Хмельницька антол.).

  5. Юність моя фронтова; Співають ветерани: [вірші] // При світлі вічного вогню / упоряд.: В. Касакович, В. Олійник. – Хмельницький, 1999. – С. 57-58.



Про В.С. Семеновського


  1. Кульбовський М. Зорі малинове крило // Куль- бовський М. З подільського кореня. – Хмельницький, 1999. – С. 23-24.

  2. Міцінська Т. Володимир Семеновський // Хмельнич-чина: роки становлення та поступу (1937–1997): матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф. – Хмельницький, 1997. – С. 72-74.

  3. Сваричевський А. “Де Буг, як шабля, блиска…” // Сваричевський А. Проскурів літературний від давнини до сучасності. – Хмельницький, 1998. – С. 118-121.

  4. Міцінська Т. Пісня залишається в серцях // Проскурів. – 2006. – 26 січ. – С. 14.

  5. Сапожник О. В єдинім строю // Пульс. – 2003. – 30 січ.

  6. Олександров С. Слово про поета-пісняра // Трудівник Полісся. – 1996. – 13 серп.

  7. Македон П. Сяйво пісні // Літ. громада. – 1996. – № 2.



6 лютого


Оберіг духовності краю


До 110-річчя з часу заснування

Хмельницької обласної універсальної наукової

бібліотеки ім. М. Островського


Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Островського – один із провідних культурних закладів області, духовна скарбниця вітчизняної та світової культури, втіленої у друкованому слові, центр організаційно-методичної роботи і координації діяльності бібліотек усіх систем і відомств.

Історія створення найбільшої бібліотеки в області сягає 1891 року, коли прогресивна громадcкість міста Проскурова звернулася до губернатора із проханням відкрити в місті читальню.

Однак ці намагання принесли очікуваний результат аж через 10 років. 6 лютого 1901 року було затверджено Статут бібліотеки, згідно з яким вона носила назву “Проскуровская Городская библиотека в память А. С. Пушкина”, і отримано дозвіл на її відкриття, яке відбулося у травні 1901 року в одній із кімнат офіцерського зібрання 46 Дніпровського полку по вулиці Олександрівській (нині Проскурівська). Книжковий фонд її становив близько 1000 примірників. Це були виключно російські книжки, журнали і газети. Бібліотека була платною. Річний внесок читачів становив близько 3-х крб., а ті, хто одночасно вносив готівкою або книгами не менше 50 крб., отримували право пожиттєвого користування бібліотекою. Особи, які надали бібліотеці значну пожертву, ставали почесними членами бібліотеки.

Першим бібліотекарем Проскурівської міської бібліотеки була Марія Іванівна Наумова, яка була особисто знайома з О.І. Купріним. Про це детально описано у статті Афанасьєва “Современница “Поединка” (Огонек, 1960 р.).

В 1915 році Проскурівська Земська Управа постановила реорганізувати бібліотеку в повітову земську бібліотеку. Бібліотека значно розширилась – відкрилась читальня, показова виставка і пересувний музей. У визначений час оглянути виставку могли безкоштовно усі бажаючі, а пересувний музей побував зі своєю експозицією в усіх навчальних закладах міста і повіту.

З 1923 по 1930 рр. та з 1935 по 1937 рр., у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального поділу, бібліотека була окружною, а з 1937 р. – знову міською.

У 1937 р. у зв’язку із введенням нового адміністративного поділу України і створенням областей в обласну бібліотеку була реорганізована одна з найстаріших і найбільших публічних бібліотек України (заснована у 1866 р.) Кам’янець-Подільська окружна бібліотека, нині центральна бібліотека ім. В.П. За-тонського Кам’янець-Подільської міської ЦБС. Функції облас-ної вона виконувала до 1941 року.

Першим директором обласної бібліотеки був Анікеєв Микола Тимофійович, який загинув у роки війни.

Після перенесення обласного центру з Кам’янця-По-дільського до м. Проскурова (березень 1941 р.) міській біб-ліотеці було надано статус обласної. У 1948 році бібліотеці присвоєно ім’я письменника-земляка М.О. Островського, яке вона з гордістю носить і сьогодні. Оскільки область була Кам’янець-Подільською, то назва її до 1954 р. залишалась Кам’янець-Подільська обласна бібліотека.

За більш ніж столітній період свого існування бібліотека пройшла великий шлях – від Проскурівської міської публічної бібліотеки до головної бібліотечної установи регіону, справж-нього центру інформації. Бібліотекою створено значний потен-ціал інформаційних ресурсів.

Тут, під одним дахом зібрано найкраще, що надбало людство, принаймні, за останнє сторіччя свого існування. У фондах бібліотеки понад 700 тисяч примірників видань на 32 мовах світу, з яких близько 5 тисяч цінні і рідкісні видання. Багатство, яким володіють жителі нашої області, презентують безцінні пам’ятки друку – книги петровської епохи, прижиттєві видання творів класиків – Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна. Особливу цінність має краєзнавча література: “Архів Південно-Західної Росії”, “Подільські єпар-хіальні відомості”. У фонді книжкових пам’яток зберігається по-пулярне видання одного з найвідоміших книговидавців царської Росії Маврикія Вольфа “Живописная Россия”. Це розкішні книги в коленкоровій оправі із золотим обрізом, з бага-тобарвним тисненням на обкладинці. Великою цінністю є і колекції книг з автографами, книг-мініатюр. Для забезпечення збереження і доступу користувачів бібліотеки до них створено електронну базу даних “Бібліотечний раритет Хмельниччини”.

Щорічно до бібліотеки надходить 450 назв періодичних та інформаційних видань, фонди поповнюються на 8–10 тисяч нових книг.

Послугами бібліотеки щорічно користуються понад 35 тисяч читачів. Сьогодні до бібліотеки прийшов новий читач, з великими інформаційними потребами, тому для задоволення їх потреб використовуються електронні та Інтернет-ресурси, діє Інтернет-центр, Центр Європейської інформації, Центр доступу до офіційної інформації органів влади, ресурсний центр “Вікно в Америку”. В обласному тренінговому центрі, який діє у бібліо-теці, бібліотекарі області та користувачі бібліотеки можуть освоїти навики користування комп’ютером та пошуку необхідної інформації у безмежному морі Інтернет-ресурсів.

У бібліотеці діють 5 клубів за інтересами. Особливу попу-лярність серед користувачів здобули клуби “Краєзнавець”, “Слово і ліра”, клуб правових знань “Людина. Сім’я. Україна”, клуб любителів французької культури “Франсуаза”.

Бібліотека є учасником багатьох Всеукраїнських та регіо-нальних проектів, є лідером у підготовці регіональних крає-знавчих ресурсів.

Бібліотека – це не лише книги, газети, журнали. Це, перш за все, люди. Саме вони створюють творчу ауру установи. Колектив бібліотеки, який сьогодні нараховує 65 високо-кваліфікованих фахівців, розуміє, що підвищення престижу бібліотеки залежить від багатьох чинників, в тому числі від вміння самих бібліотекарів консолідувати свої зусилля для вирішення головної соціальної місії – служіння суспільству.

Життя з кожним днем розширює коло завдань, які стоять перед бібліотекою. Колектив наукової бібліотеки робить усе можливе для забезпечення сучасного рівня обслуговування читачів, реалізації конституційного права громадян України на всебічний розвиток особистості, підтримку ідеалів вільного, відкритого і демократичного суспільства.

^ Синиця Н.М.


Література


  1. Бібліотека і час: ювілейн. зб., присвячений 100-річчю з часу заснування Хмельницької ОУНБ ім. М. Островського / ред. колегія: С.Л. Карван, Н.М. Синиця, С.Р. Михайлова; Упр. культури Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ ім. М. Островського. – Хмельницький, 2001. – 116.: іл.

  2. Синиця Н.М. Бібліотека сьогодні: місія та перспективи розвитку // Бібліотека як міжнаціональний центр духовного надбання: матеріали обл. міжвід. наук.-практ. конф. – Хмель-ницький, 2005. – С. 4-9.

  3. Синиця Н.М. 55 років з іменем М. Островського // Микола Островський на сторінках історії і в нашому житті: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Хмельницький; Шепе-тівка, 2004. – С. 90-92.

  4. Синиця Н.М. Хмельницька обласна універсальна нау-кова бібліотека: динаміка змін та розвитку // Бібліотеки регіону у формуванні інтелектуального та інформаційного простору: матеріали обл. міжвід. наук.-практ. конф. 26 верес. 2006 р. – Хмельницький, 2006. – С. 11-17.

  5. Павлюченко Г. Перлина Подільського краю // Культура і життя. – 2001. – 6 жовт. – С. 2.

  6. Балема Р. Сто літ служіння книзі та людині // Поділ. вісті. – 2001. – 28 верес.

  7. Слободянюк Т. Бібліотечним “мостом” в Інтернет // Поділ. вісті. – 2010. – 27 трав.

  8. Кульбовський М. Оберіг духовності краю // Проскурів. – 2006. – 25 трав. – С. 15.

  9. Василевський М. Із Хмельницького до Євросоюзу: [відкриття інформ. центру з питань євроінтеграції] // День. – 2006. – 7 лют.

  10. Cиниця Н.М. Бібліотека: світ нових можливостей // Пульс. – 2010. – 7 жовт. – С. 2.

10 лютого


7244544705151642.html
7244600830805330.html
7244728845159570.html
7244881245274379.html
7245027719232329.html